ПИЛИПЕЦЬ — сучасний гірськолижний курорт України

Наше кредо: У нас із Вікторією увесь час забирає робота. Але ми завжди  знаходимо час і гроші, щоб віддатися улюбленому заняттю — гірським подорожам. Подорожі Українськими Карпатами завжди захоплюючі та вражаючі. І ми не хочемо в старості шкодувати про те, що замолоду не знайшли часу для реалізації своїх екстремальних проектів.

Автори: Миколай та Вікторія Окара — подружжя

Висловлюємо щиру подяку нашим друзям, які всіляко нам допомагали в організації зимового відпочинку та надавали консультації щодо придбання туристичного, велосипедного та лижного спорядження: Ігошиній Наталі та Куденко Олександру (Магазин «4 СЕЗОНИ», м. Полтава), Жанні, та Кості (Магазин «VELOzona», м. Полтава) та Анні (Магазин «КАПРИКОРН»,   м. Донецьк, www.capricorn.com.ua).

У цій статті ми хочемо розповісти усім, хто тільки планує відпочинок на гірськолижному курорті про те, як за допомогою сноубайка можливо всього  за тиждень із «чайника» стати впевненим у собі сноубайкером. Про те, як цього досягти — читайте далі.

…Ось і закінчилася наша чергова поїздка до Карпат. Засніжені зимові Карпати прекрасні. Тільки тут, на вкритих снігом вершинах Карпатських гір, ми відчули всю велич української природи. Це той стан душі, який ми так давно шукали,   а знайшли лише тут — поміж гір.

Українські Карпати може і не найвищі гори в світі, але точно найкрасивіші! Їхня частинка назавжди залишиться у наших серцях та нашій пам’яті на все життя. Нам завжди будуть згадуватися чисте Карпатське повітря, джерельна, справді «жива» вода, що освіжає і втамовує спрагу та безкраї засніжені ліси і полонини, що простягаються у далечінь. Це справжня гармонія нас і природи. Тому, мабуть,  ми завжди будемо прагнути повернутися сюди знову і знову.

Ідея, як і більшість наших гарних ідей, народилася миттєво, варто нам було лише прочитати статтю керівника Проекту ALP Тані Сенченко «Два дня горнолыжной зимы», яку вона опублікувала минулої весни на сайті ALP.ORG.UA

Саме ця стаття і надихнула нас із дружиною взятися за підготовку до лижного відпочинку у селі Пилипець саме весною. Бо весна, як відомо, найкраща пора року для лижників-початківців: лижні стадіони пустіють, місця для катання більшає, черги до витягів відсутні взагалі.

Підготовка зайняла у нас цілий рік. Запланували ми поїхати в Карпати на початку березня 2013 року, коли ВЖЕ ТЕПЛО, але все ЩЕ ЛЕЖИТЬ СНІГ.  І наші плани здійснилися. Їздили ми утрьох: я з дружиною — сноубайкери,  та подружка моєї дружини Оля — амбіційна любителька EXTREMального відпочинку в горах.

Збираючись покататися на засніжених схилах Українських Карпат, ми мусили відповісти собі на 3 питання:

1. На чому кататися?
2. Де кататися?
3. Де жити?

Забігаючи наперед, скажу: відпочинок виявився чудовим. Тому, якщо наш досвід організації зимового відпочинку стане комусь у нагоді — будемо дуже раді. Що стосується нас самих, то той неоціненний досвід, який подарували нам гори, стане для нас незабутнім і корисним у подальшому.

1. Питання: На чому кататися?

Відповідь: на СНОУБАЙКУ — сучасному модному зимовому гаджеті.

Сьогодні вміння «з вітерцем» спуститися з гори стало не менш престижним, ніж, скажімо, ведення власного бізнесу. Якось ми з дружиною дивилися погоду на гірськолижних курортах України на каналі «ПОГОДА TV» і побачили як у Буковелі відпочивальникам пропонують новий вид розваги — швидкісний спуск з гори на велосипеді, у якого замість колес — лижі. Потім ми з’ясували,  що це — сноубайк (snowbike) або зимовий велосипед.

Швидкісне катання на сноубайках нам настільки сподобалося, що бажання покататися з гір на сноубайках заволоділо нами повністю. Робота у нас із дружиною «сидяча», тому ми вирішили, що сноубайк нам конче необхідний.

— «Ти зможеш переробити наші велосипеди у сноубайки власноруч?», — перепитала мене моя дружина.
— «Так! Зможу!», — пообіцяв я.

Для виготовлення сноубайку нам у пригоді став наш старий велосипед, який зимою, зазвичай, простоює у гаражі. Ми зняли з велосипеда колеса. Але які лижі встановити замість колес? Вирішили, що нам підійдуть дві дитячі лижі FISСHER RX Junior (довжина 100 см.) системи Carving.

Лижі системи Carving — це саме ті лижі, які легко ініціюють поворот і так само легко його закінчують. Нам це підходило. Зробили замовлення в Магазині «КАПРИКОРН» і вже через три дні лижі були у нас.

Лижі до рами прикріпили за допомогою ось такої залізяки (дивись креслення):

Педалі теж довелося зняти. Натомість ми встановили підніжки.
Все! Сноубайк був готовий! СУПЕР розвага нам була гарантована!

Для того, що навчитися на ньому кататися — достатньо зрозуміти основні принципи поворотів і гальмування на схилі. Повірте, зробити це можна самотужки, навіть без допомоги досвідченого інструктора.

Ми з дружиною спробували себе у підкорюванні на сноубайках гірськолижних трас Пилипця. Всього декілька годин знадобилося нам для того, щоб впевнено керувати і легко спускатися по засніженим схилам. Цьому сприяли низький центр ваги та 4 точки опори: передня і задня лижі, права та ліва ноги. Так, саме ноги забезпечували нам необхідну стійкість, коли ми прокладали свої перші сліди по снігу.

Легке «велосипедне» керування, до якого ми вже звикли, полегшувало наше навчання і робило його швидким, приємним і веселим. За першу годину катання ми вже навчилися впевнено спускатися схилом, робити повороти, гальмувати і зупинятися.

Звичайно, сноубайк на перший погляд може здатися не стійким, а ідея покататися на ньому навіть небезпечною, адже сноубайк поєднує у собі відразу два EXTREMальних види спорту: велоспорт (downhill-даунхілл) та гірські лижі і призначений він тільки для спусків із засніжених схилів.

Насправді все набагато простіше: навантаження на себе сприймає рама велосипеда, а не тіло лижника, тому організм втомлюється значно менше, ніж після катання на лижах. Ноги в кінці дня зовсім не болять. Перевірено на собі.

Кататися на сноубайку виявилося надзвичайно цікаво. Сноубайк швидкий, стійкий, надійний та безпечний. Так що ми із дружиною із задоволенням каталися цілими днями, а увечері зовсім не відчували себе втомленими.

За таких умов шалений викид адреналіну гарантовано. У власних очах ми відразу ж перетворилися на справжніх відчайдухів, які, переборовши страх висоти і шаленої швидкості, здійснили свої перші спуски.

На сноубайку можна було спуститися з будь-якого схилу. Головна умова — наявність снігу. Опанувавши прийоми траверсування схилу — ми сміливо  наважилися на швидкісні спуски з її величності «Полонини Боржави»  і отримали безліч нових та яскравих вражень.

Сноубайк — це СУПЕР розвага! Ось і виходить: для того, щоб в повній мірі насолодитися відпочинком в Українських Карпатах, нам із Вікторією не обов’язково було ставати лижниками — екстремалами. Нам достатньо було стати сноубайкерами.

2. Питання: Де кататися?
Відповідь: у ПИЛИПЦІ — сучасному гірськолижному курорті України.

Село Пилипець розкинулося біля підніжжя гори Великий Верх, що є окрасою її величності «Полонини Боржави». З усіх гірських хребтів Українських Карпат хребет «Полонина Боржава» найдивовиж гарний.

Плануючи свою відпустку, нам із дружиною хотілося удосталь намилуватися зимовими карпатськими краєвидами, відвідати водоспад «Шипіт», піднятися на вершину гори «Гимба» та побачити «Великий Верх» — такий собі своєрідний «Український Ельбрус».

Це саме ті складові, які і відіграли вирішальну роль у виборі майбутнього місця відпочинку. Тому вирішуємо їхати у село Пилипець.

Екскурсія до водоспаду «Шипіт».

Своє знайомство із селом Пилипець ми розпочали із пішохідної екскурсії до розкішного 12-ти метрового чотирьох ступеневого водоспаду «Шипіт».    Перші кроки незнайомою місцевістю мають приємний смак новизни. Тому око, яке ще не звикло до Карпатських краєвидів, радісно фіксує кожну деталь, кожну дрібницю теплого березня. А березень в Карпатах — це, напевно, найкрасивіша пора року. Хоч у горах ще і лежить сніг, але сонце також вже з’являється доволі часто і не лише світить, але й добряче гріє.

Дорога до водоспаду надзвичайно проста, немає ніяких складних підйомів чи спусків. Сили повернулись в наші ноги, легені наповнилися свіжим гірським повітрям. Зникли суєта, стрес, задуха великого міста — ми знову були в горах і раділи цьому як діти.

Роззявивши рота на всю цю зимову красу, ми не поспішаючи дісталися до підніжжя водоспаду. А він, справжній красень, вічний і незмінний — все шепоче й шепоче свої таємниці: може журиться, або наспівує, а може розповідає подорожнім мудрі казки? Ми ж вуха понаставляли і … давай прислухатися. Кожен слухав по своєму, та ніхто не зізнався, що почув — це все таки таємниця!

Село  Пилипець — майбутнє гірськолижного відпочинку.

Село Пилипець — майбутнє гірськолижного відпочинку в Україні і справжня природна перлина Карпат. Це ми зрозуміли, коли продовжили знайомитися із інфраструктурою села.

Село Пилипець — казкове місце! Для тих, хто хоче навчитися кататися на лижах тут є усі умови: чудові умови проживання, простенькі траси для дітей + інструктор, який відповідально вчить їх стати на лижі. Для дорослих умови теж нічим не гірше: казкові краєвиди та величезний простір лижних стадіонів, на яких усі лижні траси добре підготовлені для катання ретраком.

А ще  — тут просто божественна природа! На цих полонинах забуваються усі негаразди. Тут затишно, комфортно і по-весняному вже дуже тепло. На сонці температура в цей час сягає +15 С.

У селі Пилипець витяги розташовані на північних схилах гори «Гимба» (1491 м.н.р.м.).

Загалом на гірськолижному курорті Пилипець працює 6 витягів:

1. Бугельний витяг Готелю «Шепіт Карпат»  — 400 метрів.
2. Бугельний витяг  — 600 метрів.
3. Двомісний крісельний витяг Готелю «Горянин» — 1650 метрів.
4. Бугельний витяг «Боржавські полонини»  — 1500 метрів.
5. Бугельний витяг Туристичного комплексу «Магура — 1» — 1000 метрів.
6. Бугельний витяг Туристичного комплексу «Магура — 2» — 900 метрів.

Бугельний витяг «Боржавські полонини» (виробництво Doppelmayr) розташований на північному схилі гори Гимба (1491 м.) біля її підніжжя.   При своїй довжині 1500 метрів і часі підйому 7,5 хвилин — це найдовший і один з найшвидших двомісних бугельних витягів в Карпатах.

Система оплати за електронними магнітними картками (SKI РASS).
Вартість абонементу на день — 130 грн.
Заставна вартість електронної картки — 15 грн.
Затримка турнікету — 12 хвилин.
Вартість прокату лиж на добу — 60 грн.
Черги у будні відсутні взагалі!

Перепад висот між нижньою та верхньою станціями складає 402 метра, швидкість підйому 3,2 м/с. Витяг піднімає гірськолижників до верхньої станції, яка розташована на висоті 1163 метра над рівнем моря. Середній кут нахилу траси — 15°, максимальний — 26°, пропускна здатність витягу — 600 чол./год.

З недавнього часу разом з ним у самому центрі курорту працює канатно-крісельна дорога. Її довжина на 160 метрів більша, але швидкість, на жаль нижча ніж у бугеля. Верхні станції як бугельного так і крісельного витягів — чудовий старт як для підйому на гору Гимба, так і для спуску вниз.
Вартість підйому — 30  гривень.

ГИМБА — гора, з вершини якої можна побачити майбутнє.

Ми продовжуємо знайомитися з інфраструктурою села Пилипець. Прогулюючись селом, ми спіймали себе на думці, що увесь цей час наш погляд зосереджується на горі невимовної краси — на «Гимбі».  Коли ми розпитали у місцевих жителів детальніше про гору, то зрозуміли, що Горяни з особливою шаною ставляться до «Гимби». Кажуть, гора така висока, що якщо піднятися на її вершину — можна побачити майбутнє.

Тож ми вирішили піднятися. А чом би й ні? Невдовзі виходимо до крісельного витягу. Новий фінський крісельний витяг за 30 грн. підвозить таких як ми до самісінького підніжжя гори «Гимба» покататися на лижах, погуляти та насолодитися краєвидами.

Ми зійшли на верхній станції крісельного витягу. Краєвиди вражають: на блакитному небі світить сонечко, нас обвіває легкий вітерець, добре видно гору «Великий Верх». Краса! А ще скажіть, що Бог не художник. Це просто фантастично! Розкіш душі — стояти на рівні пташиного польоту і спостерігати, як найвищі гори України розчиняються у небесній блакиті.

Не залишає нас байдужими і кристальна чистота гірського повітря, одвічна краса засніжених гір, і майже кричуща, в порівнянні з хаосом міста, ТИША. Це ТИХИЙ світ. Майже МОВЧАЗНИЙ. Такі краєвиди милують око, заспокоюють душу та лікують серце. Насолоджуючись ТИШОЮ, ми якось без слів розуміли, як тихоплинно проходить життя там, у долині.

Як на мене, хребет «Полонина Боржава» один з найгарніших і найдоступніших хребтів для пересічного туриста. Той, хто раз побував тут, ніколи не забуде тих чудових краєвидів, які відкриваються звідси. Скажу відверто: аби відчути цілісність свого тіла, свого розуму та своєї душі — сюди ТРЕБА! піднятися  хоча б один раз у житті!
На схилах гори «Гимба» катаються «небожителі»: лижники — PROфесіонали.  І сюди вони піднімаються не тільки для того, щоб помилуватися навколишніми краєвидами, ще і для того, щоб назад спуститися прекрасно підготовленими лижними трасами лижного стадіону.

Тут філософія проста: не спокушай себе ризиком, не лізь у гірські кулуари під лавини, не лізь на непідготовлені схили, не лізь на сніжну «цілину» та на сніжний «пух», катайся на підготовлених лижних трасах і…. будеш живий та щасливий. В цьому увесь сенс лижного відпочинку.

Разом із лижними трасами нашу увагу привертає дорога, яка проходить під крісельним витягом і серпантином спускається до села. Багато лижників спускається до низу саме по дорозі. Це нас зацікавило.
Ми гіпотетично припускаємо, що ми теж могли б з’їхати на своїх сноубайках у низ по дорозі. Дорога — це те, що нам треба. Дорога гладка. На ній відсутні горби, яких так не люблять  карвінги.
Але ми розуміємо: ми поки ще не готові до такого спуску. Нам бракує лижного досвіду. Схили гори «Гимба» підкорюється лише лижникам — PROфесіоналам.    Тому PRO ми вирішили ставати у три етапи.
Етап перший: підкорюємо схили лижного стадіону готелю «Горянин».
Викат лижного стадіону готелю «Горянин» — це гірськолижний спуск, на якому ми вперше поставили наші сноубайки на лижі. Довжина спуску становить  400 м., ширина спуску від 100 до 200 м.

Спуск має різні за складністю ділянки. Стрімкий угорі, він поступово стає пологішим і внизу стає плавним та широким — улюблене місце катання дітей та початківців, таких як ми. Це ідеальне місце для нас.
Катаючись на викаті цього лижного стадіону, ми потроху почали розуміти що таке рівновага, почуття та ритмічність поворотів. Загалом, цікавий та потрібний досвід, який знадобився нам при спусках з вищих схилів.
А ще нам сподобалося те, що кататися на цьому лижному стадіоні можна і без використання бугеля. Викат не довгий, тому на місце старту можна піднятися самостійно, ведучи сноубайк у руках.

Етап другий: це казкове слово «МАГУРА» або РАЙ для «ЧАЙНИКІВ».

Але нам хотілося більшого.
Нам хотілося вищих схилів, довших спусків, а відтак, яскравіших вражень.  І наступного дня ми наважилися підкорити схили лижного стадіону туристичного комплексу «Магура».

У Пилипці біля кафе «Плай» стоїть вказівник на схил із казковою назвою «Туристичний комплекс «Магура». Що то за назва — ніхто із лижників не знає. Кажуть, що це назва компанії, яка будувала тут витяги. Проте, якщо Ви зазирнете у мапу, то переконаєтеся у тому, що це назва гори, під якою, власне,   і побудований «Туристичний комплекс «Магура» до складу якого входять лижні стадіони: «Магура — 1» та «Магура — 2».

На схилах працюють два німецькі бугельні витяги: одномісний та двомісний. Система оплати за електронними магнітними картками (SKI РASS).

Вартість абонементу на день — 140 грн.
Заставна вартість електронної картки — 20 грн.
Затримка турнікету — 5 хвилин.

Вартість прокату лиж на добу — 60 грн.
Черги у будні відсутні взагалі!

На перший погляд все ніби дуже просто: вгорі старт, внизу фініш. Але до свого першого спуску на «Магурі» готуємося з почуттям легкої паніки: кермо перевірити, маску надягти, шолом підтягти. Все, поїхали! Нікуди не поспішаємо. Спочатку поволі, а потім все стрімкіш і стрімкіш. Ми то розганяємося, то гальмуємо, кидаючи «хвіст» в занос, то знову розганяємося. Щоб не набирати неконтрольованої швидкості, робимо до-о-о-вгі зигзаги — траверсуємо схил. Незабутні враження.

Ви не повірите: у нас виходить! І головне: нам це подобається!

Не встигли ми розігнатися, як зовсім скоро помічаємо попереду нижню станцію посадки на бугель, яка із величини сірникової коробки майже вмить виростає до своїх реальних розмірів.

Лижники, які чекають своєї черги на бугель, помітно оживилися. Звісна річ, на сноубайках тут ніхто крім нас не катається. На фініші стараємося якомога ефектніше загальмувати. Красивий ефектний фініш зі «сніговим прапором» з під лиж — це для людей. Хай дивляться.

Ми доїхали! Це було прекрасне безумство! Вся наша внутрішня напруга залишилася там, звідки ми стартували. Але розслабитися зарано — знову на бугель і вгору. Ми ж сюди не відпочивати приїхали, а кататися.

Підйом на двомісному бугелі здався мені просто розкішною каретою. Все супер! Ніяких ривків. Їдеш — відпочиваєш.

Вже через годину катання наші довгі траверси поступово переходять у короткі. Власне, короткі траверси — це і є стиль катання «карвінг», коли повороти здійснюються лише балансуванням тіла, а не поворотом керма. Спуски короткими траверсами сподобалися нам ще дужче!

Перше враження від «Магури»: каталка супер! Уявіть собі лижний стадіон довжиною в 1000 метрів і шириною у 150 метрів, м’яким схилом для активних спусків із самого верху. Вся траса ідеально рівна і гарно відретрачена — «вельвет» одним словом.

Ось полігон для відпрацювання техніки траверсування схилу на сноубайку! Кататися по такому «вельвету» — це  суцільне задоволення. Неймовірна швидкість, задоволення, душа співає! Це саме те, про що ми так довго мріяли!

Усі наступні дні ми продовжували кататися на «Магурі». Задоволення від катання по величезному просторі площею у декілька стадіонів не проходило.  А сьогодні ми наважилися спуститися навіть не траверсуючи схил, а просто «полетіли» наввипередки уперед із шаленою швидкістю, від якої у нас позакладало вуха.

Етап третій: 8 Березня святкуємо активним катанням.

Нам знову хочеться більшого.
Нам хочеться туди, де лежить незайманий сніг. Нам хочеться туди, де схили приховують таємницю і де кожен спуск — це неповторна, захоплива і водночас ризикована пригода. Нам хочеться туди, де катаються «небожителі»: лижники — PROфесіонали. Ми вже туди підіймалися. Але бажання піднятися туди ще раз стало непереборним. Нам знову хочеться на схили гори «Гимба». Гора притягує нас непереборною силою, протистояти якій дуже важко.

І от день, якого ми так довго чекали, настав: техніка траверсування схилу відпрацьована ще на «Магурі», термос із кавою та накладанці вже у заплічнику, сноубайки готові. Готові і ми.

Але не судилося. Зранку у Пилипці ДОЩ. Тож, ми змушені були перенести свої мрії на наступний сезон. Але вже до 10-ої години небо ніби розвиднилося.  Не сидіти ж нам цілий день вдома? Тож, 8 Березня вирішуємо відсвяткувати активним катанням на «Магурі».

Все! Вирішено! Ідемо кататися на «Магуру»! Піднялися, купили SKI РASS, зробили перший спуск і… знову пішов ДОЩ. На лижному стадіоні каталося більше 200 лижників. Багато родин із дітьми. Дивимося, ніхто додому і не думає збиратися. Тож, ми, наслідуючи приклад інших лижників, і собі додому не поспішаємо. Катаємося мокрі, але щасливі. Адреналіну повні штани! Згодом дощ перестав. Так ми до вечора ще й висохнути встигли.

Швидкісні спуски на сноубайках під дощем в цей день подарували нам нові та незабутні враження: відчуття свободи на спуску і радість перемоги над собою. Спускатися сьогодні по мокрому снігу допомагав нам здобутий раніше досвід. Сьогодні ми вже не були новачками, тому і змогли кататися на мокрому схилі безпечно.

3. Питання: Де жити?
Відповідь: Тільки у селі ПИЛИПЕЦЬ. В садибі «У Олени та Івана».
Садиба «У ОЛЕНИ ТА ІВАНА»
Комфортне житло і дружня атмосфера господарів садиби — одна із запорук гарного відпочинку. Все це якраз про садибу «У Олени та Івана».
Для нас достатньо було однієї попередньої розмови по телефону з пані Оленою для того, щоб зрозуміти: господарі файні люди. Зустрічала нас уся дружня родина Гулан: мама — пані Олена та її діти: Володимир — студент Університету, Таня — школярка та  наймолодший Анатолій Іванович — учень 3-го класу.  Після того, як пані Олена запропонувала нами повечеряти, ми ще раз переконалися: з господарями нам просто пощастило!

А далі господиня показала нам кімнату у якій ми будемо жити. Ми були у захваті: красива, чиста, тепла, з супутниковим телебаченням, власним душем та санвузлом.
До слова сказати, Кухня у пані Олени неперевершена! Сніданки та вечері не повторювалися жодного разу. Кожного дня пані Олена неодмінно пропонувала нам все нові і нові страви карпатської кухні. Голодними ми не були ніколи! Іноді здавалося, що меню у господині — це невичерпне джерело  її кулінарних скарбів.
Як для нас із Вікторією, то це оптимальний відпочинок для родини. Атмосфера така — ніби приїхав до родичів. Дуже дякуємо Вам пані Олено за Вашу гостинність та увагу до нас.

Якщо ви любите природу, цінуєте її неповторну красу, тишу та спокій — приїздіть відпочивати до садиби «У Олени та Івана». Тут дивовижно тихо і спокійно.

Звичайно, кому подобається грюкіт, гульня до самого ранку над головою чи-то за стіною — тим, звісно ж, на бази.

Контакти:

Закарпатська область,
Міжгірський район,
с. Пилипець, 291
Гулан Олена

Тел.: +38 (03146) 2-50-42
+38 (099) 301-07-17

Розташування:
У селі Пилипець, 4 км. від центру села та траси Воловець — Міжгір’я. Усього якихось 800 м. до гірськолижних витягів! Зручний під’їзд — асфальтована дорога.

Опис:
Двоповерховий будинок на 14 місць.

На першому поверсі:
— кухня (газова плита, холодильник, електрочайник, посуд, мийка);
— вітальня (2 розкладні дивани, телевізор);
— санвузол (ванна, туалет, умивальник).

На другому поверсі:
— 2 суміжні кімнати (в одній кімнаті є 4 односпальні ліжка, вішалка для одягу, телевізор, в іншій — розкладний куток, шафа для одягу, телевізор);
— 3 двомісні кімнати (двоспальне ліжко або розкладний диван, шафа для одягу, телевізор), санвузол (душова кабіна, туалет, умивальник).

Опалення:
Автономне водяне.
Водопостачання: холодна та гаряча вода постійно.
Безперебійне електричне живлення.

Харчування:
Півпансіон (дворазове харчування) включений у вартість проживання. Українська кухня.
Можна самостійно готувати їжу.
До найближчого магазину — 100 м., кафе — 600 м.

Сервіс, включений у вартість:
Паркінг, виклик таксі.
Супутникове телебачення.
Догляд за дітьми. Прибирання кімнат — щодня, зміна білизни та рушників — 1 раз на 3 дні або за потребою.

Сервіс за додаткову оплату:
Користування пральною машиною, праскою.
Поруч є сауна.

Транспортні послуги:
Автомобіль. Номерний знак: 07469 РТ.
Тел. моб. Івана (099) 9096186
Вартість трансферу: 100 грн. за машину.

Спорт, розваги:
Прокат гірськолижного спорядження.
Походи в гори, збирання грибів та ягід.
Катання на конях, взимку — на санях.

Мобільне покриття:
Київстар, МТС, Life.

Іноземні мови: DE, RU.

Ціни з особи за добу:
160 грн. з пів пансіоном!
Знижки — за домовленістю.

Як доїхати:
Поїздами ужгородського напрямку до ст. Воловець.
Від Воловця у напрямку на Міжгір’я та їхати до села Пилипець. У селі необхідно повернути за вказівником «Шипіт» і їхати приблизно 4 км. Садиба знаходиться праворуч від дороги.

Післямова:

Відкрийте для себе Пилипець — один із наймальовничіших куточків Закарпаття! На цьому гірськолижному курорті ми самотужки навчилися кататися на сноубайках, зрозуміли, що ми теж можемо бути PRO- і кататися не гірше  за небожителів! Особливо ми раділи з того, що ми, такі недосвідчені в лижній справі, змогли підкорити схили «Полонини Боржава».

Не вірите — перевірте самі.
А ми повертаємося до дому, де любов, де весна, повертаємося до свого звичного життя.

До зустрічей на засніжених схилах її величності «Полонини Боржава»!

Легенда відпочинку на гірськолижному курорті ПИЛИПЕЦЬ

* Для організації власної подорожі по Україні пропонуємо скористатися  топографічними (Генштабівськими) мапами України: http://openmap.com.ua/

Источник статьи: Проект ALP